Всеукраїнська велика енциклопедія тварин
Тварини світу
 
Фото тварин
Цікаві статті
Партнери
Зв’язок з нами
 
 
 
Тварини за абеткою
А   Б   В   Г   Ґ   Д   Е   Є   Ж   З   И   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я  
 
Тварини за рубриками
 
Головна сторінка / Цікаві статті / Чаруючий світ підводного царства / Видоутворення в гігантській природній лабораторії Байкалу

Видоутворення в гігантській природній лабораторії Байкалу

За різноманітністю в фауні найпростіших лідирують вільноживучі (більше 220 видів) і комменсальних інфузорії (близько 170 видів). Зарості губок надають дивовижний і неповторний вигляд підводним ландшафтам Байкалу від літоралі до глибин в 400 м. Подібність байкальський губок з морськими породило кілька абсолютно різних теорій їх походження від реліктів давньої морської.

Так само в фауні Байкалу зустрічається малюск. Бувають двох класів (черевоногі — 150 видів і двостулкові — більше 30 видів), вони цікаві не тільки високим рівнем ендемізму і важливою роллю в трофічній системі, але й як одна з небагатьох груп, для яких можлива реконструкція еволюції на основі викопної фауни в донних відкладеннях.

Це, в свою чергу, дозволяє розкрити шляхи та механізми видоутворення в гігантській природноій лабораторії Байкалу. З прибережних тварин найбільш поширені ведмідь, олень, ізюбр, лось, косуля, кабарга, вовк, заєць, лисиця. Так само в природі Байкалу дуже багато птахів: гагара, кучерявий пелікан, великий баклан, чапля, чорний лелека, куріпка, глухар, в тому числі хижих, один з таких птахів Орел, образ якого грав велике значення у світогляді бурятського населення Байкалу.

Корінні жителі Сибіру з давнини особливо виділяли і шанували Орла, а також дерева з орлиними гніздами. У міфах єнісейських остяків йдеться про те, що перший шаман був народжений від орла або ж навчився у нього своєму мистецтву. Байкальська нерпа єдиний представник ссавців Байкалу — тюлень або нерпа Байкальська, що має спільного предка з північним тюленем.

Вчені припускають, що нерпа проникла в Байкал з Льодовитого океану по Єнісею і Ангарі в льодовиковий період. Чисельність її в даний час близько 60 тис. голів. Живе нерпа більше 50 років, за життя самка може принести до 2-х десятків дитинчат. Життя нерпи безпосередньо повязане з водним середовищем.

Байкальська нерпа — релікт третинної фауни. Час її відділення від загального стовбура предків — близько 20 тис. років. Будову. Зір, слух і нюх добре розвинені. Очі нерпи забезпечені третім століттям. Зіниця вертикальна, здатна до розширення. У повітряному середовищі очі нерпи не можуть залишатися відкритими протягом тривалого часу.

Якщо нерпа довго утримується на повітрі, відбувається рясне сльозовиділення. Товщина жирового покриву сягає від 1,5 до 12-14 см. Найменша товщина на передніх ластах, голові та шиї. На задніх ластах жиру немає. Статевозрілі самці менш вгодовані, ніж самки, так само як і молоді особини в порівнянні з дорослими.

Рекламний блок
© 2010–2018 Енциклопедія «Тварини світу»
Правила користування, використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється при вказівці посилання на http://tvarunu.com.ua . Посилання обовязкове в незалежності від повного або часткового використання матеріалів